З історії Добротівської школи
Добротівська школа розпочала працювати в середині ХІХ ст. Про існування школи в Добротові вперше в документах згадується у 1866 році. Це була парафіяльна школа, яка знаходилися на повному утримані парафії. Такі школи ще називали народними або дяківськими, бо вчителювали в них дяки.
Приміщення першої школи у Добротові знаходилося на місці старого корпусу сучасної школи. Це була звичайна двокімнатна сільська хата із сінями по середині. Вона проіснувала до 1917 року і була знищена в період Першої світової війни.
Після знищення школи у у 1917 році розпочався період кочування школи. Розміщувалася вона і в хаті Білоуса Якима (Якимка), і в домівці “Просвіти”, і в одній з кімнаті ґміни. На початку 30 років минулого століття було вирішено будувати школу в Добротові.
Школа 1934 року
Солтис Добротова Іванишак Михайло Дмитрович домагається вироблення документації і отримує кредит на будівництво, повернення якого гарантує своїм маєтком.
В 1934 році будівництво було завершено. Це було приміщення з чотирма класами та чотирма двохкімнатними квартирами.
Будували школу брати Бахмати із Заріччя, а допомагали в будівництві їм жителі с. Добротів. Школа нагадує будівлі пансіонатів, що будувалися в долині Пруту в ті часи.
Школа в період Другої Світової війни
Директором Добротівської школи у 1934 році призначається Никифор Микитюк. Він був директор-патріот, який приклав багато зусиль, щоб виховувати свідомих українців. З архівних документів відомо, що в 1939 році у школі навчалося 98 учнів.
З приходом в наші краї в 1939 році Червоної Армії директором залишається Микитюк. На перших порах він ставився лояльно до нової влади, плекав надію на зміни до кращого, ніж було за Польщі, життя.
Школу перетворюють в семирічну, з новою радянською ідеологією, новими настановами і порядками. Забороняється вивчення Закону Божого, польської мови. Два навчальні роки 1939/40 та 1940/41 утверджувалася нова школа із українською мовою навчання, що було позитивним явищем.
З часом школа стає об'єктом щоденного контролю зі сторони радянської влади. Насаджувалася радянська ідеологія, вчителів змушували вихваляти комуністичну владу та її вождів, впроваджувалася російська мова, кількість годин вивчення якої була більша від кількості годин рідної мови. Ні діти, ні батьки, ні місцеві вчителі не були готові сприйняти чужу комуністичну ідеологію. На роботу в нашу школу були направлені вчителі із Росії та східної України.
З початком нападу Німеччини на СРСР розпочався новий етап розвитку освіти. У 1941/1942 та 1942/1943 навчальних роках директором прилюдної народної школи залишається той же Никифор Микитюк. Вчителі-східняки та росіяни повтікали із Червоною Армією. До нас в школу направляється молода вчителька Перепеляк Харитина Олексіївна, яка в 1939 році була відряджена на роботу в село Білі Ослави із Східної України. Німецька влада докорінно відрізняється від попередньої. Школам дозволяється навчання українською мовою, дозволяється національне, культурне життя.
З приближенням фронту до границь Станіславської області новий 1943/1944 навчальний рік не розпочався. В школі був облаштований військовий шпиталь. Директор Микитюк, не маючи вже жодних ілюзій щодо радянської влади, спішно заховує шкільну документацію під покрівлею школи і покидає Добротів.
Перебування в приміщенні школи німецького військового шпиталю було позитивним явищем. По-перше, завдяки цьому було повністю збережено приміщення та меблі школи від мародерства і розкрадань мадярської армії, частини якої дислокувались в селі. По-друге, за незначну винагороду (сир, масло, молоко, яйця) німецькі лікарі та хірурги надавали різнобічну лікарську допомогу жителям села. Для прикладу, Перепеляк-Маковійчук Харитині Олексіївні, яка в дитинстві травмувала ліву сторону обличчя, німецький хірург за кілограм масла обіцяв все виправити. Він з огидою відзивався про радянських хірургів, які так примітивно зшили рану, спотворивши обличчя молодій дівчині. Тільки стрімке приближення фронту не дозволило це зробити, про що Харитя Олексіївна жаліла все життя.
Новий 1944/1945 навчальний рік розпочався вже при новій радянській владі. Із 1944 по 1948 рік директорує Маковійчук Харитя Олексіївна. Направлені молоді вчителі із Росії та Східної України розпочали крім навчальної ще й ідеологічну роботу. Було створено групи жовтенят, піонерську та комсомольську організації. Дітей змушували вступати в ці організації, носити червоні галстуки. Надміру активних пропагандистів нової ідеології попереджували українські підпільники. Вечорами з ними велися довгі переконливі бесіди, які зводилися до того, що дітей наших вчіть, а насаджувати свою більшовицьку ідеологію ми не дозволимо. Такі бесіди приносили свій результат, багато із вчителів-східняків погоджувались із тим, що їм розповідали партизанські пропагандисти. Більше того, сама Харитя Олексіївна допомогла облаштувати тайник у школі, де переховувався районний пропагандист Дяченко Василь (“Кіс”).
В 1948 році Маковійчук Харитину Олексіївну було звільнено із посади директора з формулюванням: “через відсутність вищої освіти”. На її місце призначено Салигу Ольгу Данилівну, уродженку Галицького району Станіславської області.
Школа 1976 року
З 1953 по 1958 роки директорами школи були Мазуренко Григорій, Лупейко Юхим, Похальчук Іван та Кедик Василь. З 1958 по 1961 роки директорував Білейчук Іван Васильович, який прийшов сюди із посади завідуючого Ланчинського райвно.
Довголітнім директором нашої школи була Зикій Євдокія Іванівна, призначена на посаду в 1961 році. Двадцять п'ять літ під її керівництвом школа була одна із передових в Надвірнянському районі. За цей час була побудована шкільна майстерня, середній корпус (у 1976 році) на чотири класні приміщення та спортивний зал.
Школа реорганізована у Добротівську восьмирічну школу.
Школа 1994 року
Після виходу на пенсію в 1986 році Зикій Євдокії Іванівни, директором був призначений Войтишкін Олександр Григорович. В 1988 році його змінив Завальнюк Федір Федорович, який був звільнений у 1993 році. Із 1 лютого 1993 року по липень 2001 року директором Добротівської неповної середньої школи був Козар Михайло Васильович, перший директор - уродженець села Добротів. За його керівництва був добудований третій корпус школи (1994 рік).
В 2001 році на посаду директора Добротівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів був призначений Янко Іван Михайлович.
За книгою Івана Янко
Добротів. Історія села, Ів.-Фр., 2004, "Нова зоря"
В 2008 році школу було реорганізовано у навчально-виховний комплекс (НВК), у 2018 році у Добротівську гімназію Ланчинської селищної ради.
В серпні- вересні 2019 року було проведено капітальні ремонти покрівель (перекрито металочерепицею) всіх корпусів школи та фасадів середнього та нового корпусів школи (фронтальна та бокова сторони).
З 29 червня 2021 року директором Добротівської гімназії призначена Майструк Любов Василівна.
Станом на 1 вересня 2003 року в Добротівській середній загальноосвітній школі І-ІІ ступенів навчалося 330 учнів. Їх навчали 40 вчителів.
Станом на 1 вересня 2023 року у Добротівській гімназії навчається 230 учнів під наставництвом 26 педагогів.
За останні 90 років з рідного села Добротів у різні куточки України пішло сотні сівачів розумного, доброго, вічного. Серед них математики, історики, філологи, художники. А ще - директори великих підприємств та організацій, інженери, викладачі вузів, професори, прокурори, артисти, кінорежисер, лікарі, працівники міліції і звичайно десятки воїнів, які захищають територіальну цілісність нашої держави.